День пам’яті мучеників Маккавеїв

14 серпня (1 серпня за старим стилем) Православна Церква вшановує пам’ять мучеників Маккавеїв, а також свято Винесення Чесних Древ Хреста Господнього. Це свято, хоч і не належить до двунадесятих та великих, є одним із улюблених в українському народі, зокрема, існує гарний звичай освячувати цього дня у храмах квіти і мед. Щодо походження і змісту цих свят, то воно має цікаву і духовно повчальну історію, про яку мені і хотілося б розповісти.

В день пам’яті мучеників Макавеїв Церква вшановує пам’ять семи братів Маккавеїв, їх матері Соломонії, а також старця Єлеазара, які постраждали за віру в Єдиного істинного Бога у ІІ столітті до Р. Х.

У той час Іудея перебувала під владою елліністичного Сирійського царства, якою управляла греко-македонська династія Селевкідів. Тоді, на початку 60-х років ІІ ст. до Р.Х цар Антіох IV Епіфан (215- – 164 рр. до Р.Х) вирішив провести повну еллінізацію духовного і культурного життя усіх своїх підданих, звелівши, зокрема, їм поклонятися давньогрецьким богам. Звісно, для євреїв, які поколналися Єдиному Богу, це було абсолютно неприпустимим, отож Антіох вирішив застосувати насильство. Він навіть осквернив Єрусалимський храм, перетворивши його у храм Зевса. Це викликало повстання, яке очолили священик Маттафія і  його сини, що належали до родини Маккавеїв  (арамейською мовою  – «Маккабі», тобто «молот»). Після смерті Маттафії, керівництво повстанням прийняв його третій син Іуда, і у 164 році повстанці звільнили Єрусалим. Тоді ж відбулося очищення і освячення Єрусалимського храму. В пам’ять про цю знаменну подію іудеї щороку, 25 кіслева ( припадає зазвичай на початок грудня за григоріанським календарем) відзначають свято Ханука, або «свято вогнів». Ці події описані у І Маккавейській книзі, яка, щоправда не входить до єврейського святого Письма (Танаху), а до канону книг Старого Завіту Православної Церкви вона увійшла як «неканонічна», тобто написана для побожного читання. До цієї ж категорії належать і ІІ і ІІІ Маккавейські книги Старого Завіту.

Маккавейська війна призвела врешті до того, що у 142 році Іудея здобула незалежність, а самі Маккавеї заснували династію Хасмонеїв. Для єврейського народу Маккавеї – очільники повстання, звісно, є національними героями-визволителями.

Що ж до мучеників Маккавеїв, то їх історія описана у ІІ Маккавейській книзі.   Намагаючись поширити серед іудеїв поганські звичаї, Антіох Епіфан також змушував їх споживати недозволені старозавітнім законом продукти, зокрема, свинину.

Тоді, до царя привели старця Єлеазара,  а також сім братів, які належали до родини Маккавеїв разом з їх матір’ю Соломонією.   Спочатку до порушення заповіді змушували Єлеазара, але старець рішуче відмовився, за що був закатований на смерть. По тому до порушення Закону по черзі примушували братів Маккавеїв, і отримавши відмову, катували їх на очах у матері. Їх катували у найжорстокіший спосіб, здираючи шкіру, колесуючи та палячи вогнем. Але усі вони із радістю прийняли смерть за істинну віру. А наостанок Антіох звелів скатувати на смерть ї їх мати Соломонію.

«Хоча ці святі мученики засвідчили до втілення Христа, але вони нічим не поступаються тим, хто слідував за Господом, наслідуючи Його Животворчим Страстям. Саме віра у Христа  вже жила в них через надію на воскресіння і допомогла перемогти усі земні принади», – так, у своєму Похвальному слові святим Маккавеям, говорить один з Отців Церкви святитель Григорій Богослов.

А свято Винесення Чесних Древ Хреста Господнього походить від існуючого у Візантії звичаю 1 серпня   проносити вулицями Константинополя Чесний Хрест Господній як попередження чисельних у цей літній період хвороб. Чесне Древо Животворчого Хреста Господнього виносилося з імператорського палацу та покладалося на Престол Храму Святої Софії.

Це знайшло відображення у богослужіння Православної Церкви в день цього свята. Так на Утрені, після Великого Славослів’я, Хрест з вівтаря (де він перед тим покладається на Престолі) виноситься на середину храму, де відбувається чин Поклоніння Хресту.

А по завершенні відправи Божественної Літургії, відбувається і Мале освячення води. Цей звичай існує, згідно документальних джерел, з XVII століття в пам’ять про те, що саме 1 серпня 988 року відбулося Хрещення киян у водах Дніпра.

У цей день Божественну Літургію, а після неї освячення води, зілля і меду нового збору звершив настоятель храму священик Роман Світлик.

 

Переглядів: 60

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *